Вірші

творчий блог на Facebook: Життя в словах

Сипле сніг

Сніг дарує надію на чисту сторінку,На натхнення та настрій святковий.І бажається нових пастельних відтінків,Гірлянд впереміж з ароматом свічко́вим. Сонне місто увечері наче казкове,На дорозі скрегоче блискуча по́сип.І теплом зігріває какао вершкове,Грудень зиму на санях зі сміхом возить. Сипле сніг на мої рукавиці..На дерева, будинки, мрії..Іній робить життя білолицим..Гамір свят мені душу гріє.. Сипле сніг і…

Рубаї

Рубаї́ – чотиривіш, як правило, філософського змісту за схемою римування: ааба або аааа. Вона - та сила, що мене руша.Нема її оцінки у грошах.Отак живе зі мною у квартиріМоя жива споріднена душа. ***Твій Всесвіт іноді стає малим..Тонким..Легким..Дрібним..І тільки ти достатньо маєш сили,Щоби він знову стрімко став крутим. 13.11.2018

Крилатий вітер

Крилатий вітер.Друже милий.Принеси мені запах моря.Нагадай як чайки летілиТа як тіло біліло від солі. Крилатий вітер.Дужий вітер.Не жени на гори сніг.Нагадай як хвилі квітнутьТа біліють піною у ніг. Крилатий вітер.Мій хороший.Не обпалюй пальці холодом.Нагадай мені день погожий,Коли в роті смакує солодом. Крилатий вітер.Вітер новин.Та неси й холода, й зиму.Я заміню морозиво на кофеїнТа прийму у…

Осінню хочеться

Осінню хочеться гарячого чаю..Або ж терпкого глінтвейну.Багатого на полі врожаю..Фотосесію теплу сімейну. Пирога з гарбузом і з ним же смузі.Включити фільм, що знаєш на пам'ять,І лежати під пледом з повним пузом..Та сварити тих, хто листя палить. А ще, хочеться ходити в кіноАбо вечеряти при свічках.Або їхати вночі за кермомІ не заснути до ранку в балачках.…

Самообман

я і ти.. ми тільки вдвох?..ах, який самообман..з нами стіни, бра, шпалери..ніч, шампанське та диван..квіти.. тиша у квартирі.. і за вікнами туман..поруч все, що в цьому світі..нам дарує любовний дурман.. 29.10.2018

Дотліти до кінця

стою на перехресті.. мене зносить вітер..не чути слів.. бачу лишень жести..рухи рук замість звичних літер.. я стою перед дорогами..і не знаю куди піти..роблю крок вперед з осторогою..кожен рух відкриває нові світи.. я щоденно роблю вибір..часом бува оступаюсь..та щоразу кажу собі спасибі..що крокую далі.. і не зупиняюсь.. я не бачу в дорогах помилки..кожен крок до чогось веде..я не…

А я образилась на тебе.. Знову..

А я образилась на тебе.. Знову..Ти щось мені не те сказав..І я замовкла, ніби-то забула мову,Та й ти псіхований до сну лягав.. Я зранку обійму тебе ніжненько,За ніч забула про образу ту.Ти кіна гратимеш легенько,Мол, ображайся досхочу. Приходить вечір затишний і милий.Ідилія шепоче біля нас виразно... Я пожалілась, що стаю потроху сива.... Ти не сказав,…

Про осінь

Осінь. Дощ. Помада червона. Ще в повітрі пахне теплом. Я крокую через парк ще соннаІ хода моя вільна. Виляю бедром. Осінь. Ранок. Листва на стежкАх. Я радію, що старт покладено. Аж рум'янець палає на моїх щоках. Все потрібне у сумку складено. Осінь. День. Холодне сонце. Я малюю на нігтях бедрика. Заглядаю в чужі віконця, Де висять кольорові светрики. Осінь. Вечір. Світло на стовпах. І…

Осінній акровірш

Акровірш (грец. ακρος — крайній і грец. ατιχος — віршований рядок) — твір комбінаторної поезії, вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення. Вересень завжди бешкетний.Екран вікна туманно-сірий.Ранок шкільний кабінетний:Екс-дошколята перелякано білі.Спогади серпневі ще яскраві:Екскурсії. Море. Сонце. Тепло.Навчання попереду рік цікавийЬ. М'який знак в акро-вірш – це зло! Жовтень…

Я дивлюся цій осені в очі..

Я дивлюся цій осені в очі..Хочу мати її за подругу.А вона як старуля бурмочеТа відштовхує вітром по кругу. А я далі вдивляюсь їй в очі.Може настрою в "подруги" нуль.А вона під ногами болотом толочеТа відлетіти змусила милих зозуль. А я дивлюсь і дивлюсь їй в очі.Нууу, не злися, давай обійму.Хоч холодні і довгі твої темні…

Мій тридцять шостий

Мій тридцять шостий.. Справжній та упертий.Кричиш дощем. Та сваришся грозою.І ранок твій, густим туманом спертий,Не пропускає сонця, ставши пеленою. Скрипить підлога у старій веранді,Давай з тобою сядемо на трішки.І чаю вип’ємо із пелюстків троянди,Занурив ноги в плед, що гріла кішка. Ми розуміємось з тобою пречудово.Чому не чути серед крапель бджіл.Чому не одягаю шарф я "помилково".Чому…

Буду тебе берегти

Буду тебе берегтиВід кинутих марно слів.Неправдивих поруч осіб.Жахів нічних снів. Похмурих сірих днів.Холоду чорних вій.Небезпечних панівТа отруйних великих змій. Спеки німих вогнів.Необдуманих нами дій.Нещирих почуттівТа даремних для нас надій. Тяжкості гірких розлук.Життя мінорних нот.Від чужих на тобі рукТа від буденних моїх гризот. Ми з татом поруч будемо йти..Підтримай нас своїм словом..Не буду тебе берегтиТільки від…

З нетерпінням чекаю вечір

Ана́фора (грец. αναφορα — виділення) — єдинопочаток; одна зі стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Поговори зі мною ввечері –Ти почуєш мої думки.Обійми мене міцно ввечері –Ти відчуєш мої запахи. Поцілуй мене ніжно ввечері –Ти відчуєш мої смаки.Подивись мені в…

Залежний кожен..

Дехто залежний від кокса.Дехто фанат людини.Наркотик буває різний.Залежність завжди єдина. Дехто живе у мріях,Гуляє ночами в астралі.Дехто чекає оцінкиІ не потребує моралі. Комусь спиртне та вечірки,Комусь потрібні гроші.Ти кажеш: "Я незалежний"..Повір, це не так.. Залежний кожен..