Існують люди, які люблять тебе.. За душу, як ти і хочеш..

Нещодавно в розмові від знайомого прозвучала фраза: “Нє, ну це ж різні речі, йти з хаскі на вулиці і йти з дворнягою…”

Добре, що ми не собаки, правда? Ми сподіваємося, що хтось полюбить нас за душу, хоча ні… ми не сподіваємося, ми вимагаємо, щоб нас любили за душу. Адже зовнішність поверхнева і часто фальшива.

Було б непогано, якби друзів ми купували на виставках? Дивились яка у них довжина ніг і колір очей… ти, людина, теж би стояла на вітрині як товар. І ти б дивувалась… “Ну чому мене не беруть в друзі? Я ж хороша !!” А тобі б відповідали: “Вибач, у тебе колір волосся банальний, очі сірі, та й ноги кривуваті…” Не підходиш ти в друзі…

Зовнішність чіпляє і подібний пес не найяскравіший представник чотирилапих. У нього груба шерсть, бура масть… але тварини, яка б так любила людину, не знайдеш днем ​​з вогнем. Він не знає, що є якісь “гарні” хаскі… Він любить тебе, людина…

Але його не шкода приспати або отруїти, він же дешевий. Він взагалі безкоштовний сірий пес.

А тепер подивися в дзеркало, дешева людина, і зробивши висновок, що конкурси краси і талантів теж явно не твоє, скажи спасибі за те, що є люди, які люблять тебе. За душу, як ти і хочеш.
(с)