Про “смачно”, “несмачно” І “огидно”

Часто питання щастя у відносинах не в тому ЩО, а в тому СКІЛЬКИ і на якій відстані.І люди цього не розуміють, ігноруючи шкалу смачно – несмачно – огидно.

Важливо відчути дозу, після якої вже вистачить. Або навіть ту перехідну територію, на якій не так смачно і стає несмачно, а потім стає огидно.В ідеалі варто зупинитися перед не так смачно.

Ось, наприклад їсте ви перший раз в червні черешню.. Спочатку кладете стиглі ягоди жменями в рот, сік тече по губах і ви ковтаєте, майже не пережовуючи. Мммммм.. Дуже смачно! Потім кладете в рот по дві ягідки, і вам вже не так смачно. А потім вже їсте машинально по одній. І скоро відчуваєте повний живіт і черешневий комок у горлі. І ось ви все повільніше їсте, а думками вже п’ять хвилин як перебуваєте в іншому місці, не помічаючи своєї відрази.

І ось той момент, коли пора закінчувати, поки черешня не стала зовсім огидною. Вірніше, черешня огидною не стає. Вона все також хороша, як і близькість, секс або цікава робота. Це просто ви ризикуєте нажертися до відрази. Так ось, закінчуйте раніше.

Виходить, що якість життя, любові і задоволення в контакті зі світом регулюється почуттям огиди. Коли воно наростає, час збільшувати дистанцію, поки прекрасне не стало токсичним.І тут ніхто не говорить про те, що воно погане. Ніхто не говорить, що черешня – це жахливо або секс – це нудно. Просто на даний момент вже досить.

Наша людська природа сама обмежує обсяг, швидкість і силу. Повага до неї та її обмеженням раптом дозволяє відчути цінність того часу, який ми по-справжньому можемо провести разом, і того обсягу почуттів, який можемо пережити, поки природна сила відрази не починати свій рух на збільшення відстані, щоб переварити і знову бути готовими до зустрічі. Якось так.

Аглая Датешідзе