Про Зрілість

– У тебе одяг пом’ятий.
– Він у мене завжди такий. Не складається якось з праскою..
– Жахливо неприємно на тебе дивитися. Противно просто.
– Ну не дивись.
– Як “не дивися”?! Ти тут стоїш! Як бомж в вітальні.
– Ок, дивись. Але я не прошу в тебе зауважень про мій одяг.
– Ну і що, що не просиш. Мені не подобається, і я про це говорю.
– Ти хочеш вирішити свою проблему за мій рахунок?

– З чого ти взяв?
– Не подобається тобі, а змінитися повинен я. Одяг інший носити.
– еммм… ну, ні, так щоб відразу. Носи, що хочеш. Тільки мені не подобається це.
– Добре. Я ношу, що хочу, а ти відчуваєш, що хочеш. Я не прошу тебе по-іншому відчувати, ти мене не просиш по-іншому одягатися.
– Почекай, тут щось не так..
– Що саме тобі не так?
– Чому, якщо мені твій одяг не подобається, я не можу про це сказати?
– Тому що все моє – це особистий простір. Вхід сюди – на запрошення. Якщо я не прошу говорити, що ти думаєш про мій одяг, а ти кажеш – то вламуєшся без запрошення. Це агресія.
– Та ну, яка агресія! Ти що!
– Прихована. Робити зауваження, давати оцінку і порівнювати без прохання – це прихована агресія. І неприємні метафори використовувати, теж.
– Та не агресія це, а гидливість.
– Гидливість – це форма гніву. Як і огида, зневага, неприязнь, неприйняття, роздратування. А поведінковим виразом цих емоцій – є агресія.
– Чорт! Виходить, я проявляю до тебе агресію. Ще й приховано. Але я не хочу. Чому так виходить?
– Тому, що відчуваєш гнів, а відкрито висловити не можеш. З різних причин не можеш.
– Але чому гнів-то? Звідки?
– Гнів – це енергія, яка “видається” психікою на твій запит на зміни. І якщо вже вона видана, тому взята назад бути не може. І ти, не використавши її за призначенням, від неї позбавляєшся. У формі прихованої агресії, наприклад.
– А ще як позбавляються?
– Безпосередньо: нападаючи фізично або вербально. Або в формі аутоагресії: люди хворіють, втрачають речі, гроші, влипають в неприємності і т.д.
– А на які ж зміни мій запит?
– Це тобі краще знати.
– Як мені дізнатися, якщо я не знаю?
– А подивися, на що ти злишся, це і буде відповідь. Якщо злишся, значить, хочеш, щоб було по-іншому. Запитай себе: як має бути? А потім знайди, де в твоєму житті це саме “не так”. І зрозумієш, що не чужий одяг тебе злить, а те, що хочеш змінити щось у себе і не можеш.
– Ну так, чужий одяг відразу видно, а свої проблеми – ні. Запит на зміни говориш? Піду думати. Пробач за одяг. І – спасибі тобі.
____
 
“Зрілість – це перехід від опори на оточуючих до опори на самого себе”
(с) Фріц Перлз
 
** Історія несправжня, зібрана з безлічі висловлювань різних людей зі схожими процесами.
Будь-які збіги випадкові
 
автор: Ксения Виттенберг
переклад: Валентина Печарська