З нетерпінням чекаю вечір

Ана́фора (грец. αναφορα — виділення) — єдинопочаток; одна зі стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.

Поговори зі мною ввечері –
Ти почуєш мої думки.
Обійми мене міцно ввечері –
Ти відчуєш мої запахи.
Поцілуй мене ніжно ввечері –
Ти відчуєш мої смаки.
Подивись мені в очі ввечері –
Ти побачиш мої світи.
Закохай мене в себе ввечері –
Подарую обійми палкі.
Ми заснемо разом у ввечері –
Ти побачиш мене уві сні.
Я відкрию очі над ранком
З післясмаком нашого вчора.
Темна ніч, як нечемна коханка,
Ще ховається в теплих шторах.
Поцілую тебе ніжно зранку..
Огорну тебе ніжно за плечі..
Я кохаю тебе до останку..
З нетерпінням чекаю вечір..