Мій тридцять шостий

Мій тридцять шостий.. Справжній та упертий.
Кричиш дощем. Та сваришся грозою.
І ранок твій, густим туманом спертий,
Не пропускає сонця, ставши пеленою.

Скрипить підлога у старій веранді,
Давай з тобою сядемо на трішки.
І чаю вип’ємо із пелюстків троянди,
Занурив ноги в плед, що гріла кішка.

Ми розуміємось з тобою пречудово.
Чому не чути серед крапель бджіл.
Чому не одягаю шарф я “помилково”.
Чому усі замисленні довкіл.

Ти подаруй мені маленьке диво.
Порадуй нас своєю теплотою.
Зроби для кожного щось неможливе!
Щоби ця осінь стала саме тою!

Що в пам’яті назавжди лише слід.
І буде зігрівати нас роками.
Нехай у горах випав перший сніг – 
А ще не хочеться зими думками.

Ти гарний. Гордий. Ти безсмертний.
На смак – гарбуз та мед,
Що вдало запеклись.
Мій тридцять шостий..
Справжній та упертий.
Із довгих ста,
Загаданих колись.

1.10.2018