Достатньо задоволена мама

– Я пам’ятаю, як мама одного разу нарядила мене циганкою – хустка, намисто, навіть гриму трохи, і ми з нею танцювали циганські танці, – повідала мені одна доросла жінка. – Не знаю, що тоді на неї найшло. Вона і сміялася-то рідко, я звикла бачити її пригніченою. А в той вечір я сама собі не вірила – невже в хаті може бути так добре, так спокійно?

Знаєте, що найбільше потрібно дітям, особливо маленьким дівчаткам?

Їм потрібна достатньо задоволена мама – та, яка поділиться з ними умінням бути задоволеною життям..

Просто щасливої ​​матері тут недостатньо. Якщо щаслива мати живе в своєму прекрасному світі, залишивши дитину на няню, це не спрацює. Та й без няні – якщо мама замикається в кімнаті з телефоном і там щаслива, дитину такий хід навряд чи надихне. Вона повинна вписуватися в картину того життя, яка робить маму достатньо задоволеною, ось в чому секрет.

Достатньо задоволена мама дає приголомшливий приклад. Через неї дитина дізнається, що в цьому недосконалому світі можна не просто виживати, а й отримувати задоволення – від дружби, розмов, квітів на дачній клумбі, від подорожей на поїзді, прогулянок за руку. Раз мама вміє так жити – значить, світу можна не боятися. Значить, можна не витрачати сили на боротьбу з тривогою, а просто рости, привільно і спокійно.

Депресивну мати психоаналітики називають мертвою. Вона і правда мертва як провідник від світу великого до світу маленького, пахне випрасуваними простирадлами і курячим бульйоном. Енергія великого світу не проходить через неї, вона замкнута на собі і своїй внутрішній болі, і тому дитині теж не вистачає дихання життя. Їй душно, вона скута у рухах, вона бере на себе непосильне завдання оживити свою матір і, не впоравшись, отримує руйнівний досвід безпорадності.

Неспокійна мати вчить хвилюватися. Їй навіть не треба нічого пояснювати, щоб тривога стала тим базовим табором, з якого зиркає на всі боки в пошуках наближення лиха. Ти не дихаєш, ти весь час напоготові, тому що якщо сьогодні був безхмарний день, то до вечора з полів потягне не медом, а порохом, і мати кивне головою втомлено – я ж говорила. І кожен світлий момент буде сприйматися як провісник нового нещастя, яке вже причаїлося за рогом і скалить дрібні зубки.

Світ ворожої матері складається з супостатів, і кожна хороша на перший погляд людина одного разу поповнить їх число. Довіряти нерозумно, ладити неможливо, прив’язуватися всією душею небезпечно, тому що, прив’язавшись до потенційного ворога, ти і сам стаєш трохи чужим, а мама чужих не любить. Та й своїх – не завжди. Тільки якщо дуже лояльні, якщо не показують своє підозріле нутро, а тільки маску всім задоволеного і нешкідливого зайчика. Дивись, мама, яка я гарна.

Нещасна мати щоразу нещаслива по-різному. Її шкода до сліз в подушку, але плакати треба тихо, щоб мамі не стало ще гірше. Їй завжди гірше, ніж іншим, це головне правило вдома. Друге правило забороняє веселитися. Веселе обличчя слід залишити за дверима, щоб не ображати їм материнське нещастя, і переодягнутися в мікс співчуття і нескінченної сервільності. Бо що б дитина не робила і не говорила, сум її матері буде тільки наростати.

І зовсім інакше, коли мати задоволена і готова ділитися. Вона може варити борщ, кайфуючи від процесу, а дитина буде порпатися поруч, і це буде кращий в світі час і найкраща любов. Або прибирання, яке крутіше за свято. Вимити підлогу справжньою шваброю, розсадити плюшевих ведмедів, і мама скаже – ну, подивися ж, як стало класно, як мені подобається наводити з тобою порядок. Не розвивати моторику, не готувати до школи, а просто плавати в своєму задоволенні – розслаблено, ніжно, довіряючи тому, що світ не дасть потонути. Клянуся, жоден інший досвід в світі не дарує стільки права бути і стверджувати саме себе.

Дитина бачить світ через матір – поки тільки так, і її погляд, її вираз обличчя – це метафора, що твориться за стінами будинку. Якби дитина мала можливість назвати словами те, що відбувається в її душі, вона б, напевно, сказала ось що: “Мама, мені по-справжньому добре, коли добре тобі – настільки, що ти поділяєш зі мною втіху і безтурботність. Тоді я відчуваю, що і сама зможу вирости стійкою “.

Та жінка, яка згадувала свій раптовий “циганський” вечір, говорила, що все своє дитинство намагалася зробити маму задоволеною. У хід йшли п’ятірки, слухняність, приховування своїх дитячих проблем – все заради зайвої посмішки на улюбленому обличчі. Але марно. Пізніше їй довелося пройти величезний шлях, щоб навчитися бути задоволеною самою і не картати себе за те, що не виходить “оживити” свою найріднішу людину.

Втім, ні одній дитині це не під силу. Бути задоволеним – це завдання дорослої людини.

Достатньо задоволена мама дає досвід того, що:

✅ можна хворіти і видужувати, і це – нормальна частина життя;

✅ можна сваритися і жахливо сердитися одне на одного, але любов при цьому нікуди не йде;

✅ можна бути великодушним;

✅ можна стикатися з великими проблемами, не руйнуючи себе і не втрачаючи опори на себе;

✅ можна любити несхожість;

✅ можна сміятися над тим, що лякає;

✅ можна сьогодні шикувати, а завтра пити чай без цукерок, і це теж нормальний перебіг життя;

✅ можна переживати втрати і ридати, а потім знову знаходити приводи для радості;

✅ можна мати різні погляди і все одно бути близькими;

✅ можна бути недосконалою, і життя все одно буде до тебе милосердним.

автор: Оксана Фадєєва
переклад: Валентина Печарська